"АФОРИЗМИ" СПІКЕРА ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ ІВАНА ПЛЮЩА:
“Я за життя стiльки сала з’їв, що соромно свиням в очi дивитися”.
“Лариса Павлівна, прошу вас, кінчайте швидше, бо я вже не можу”, — сказав народному депутату Ларисі Скорик під час її тривалого виcтупу.
“З дитинства і по сьогодні від трудових ста грамів не відмовляюсь”.
“Перші двадцять років життя мене мучила одна думка: як наїстися”.
“Колись Ленін писав, що ми досягнемо такої продуктивності праці, що відхожі місця будемо робити з дорогоцінного металу. От якби хтось підняв його років 20 тому і показав наші відхожі місця… Ви думаєте, чому нас весь світ так боявся? Тому що іноземцям ставало страшно, коли вони в наші громадські туалети заходили!”
“Будучи головою Київського облвиконкому, зібрав усіх дільничних області та сказав: не дай Бог вам у якоїсь бабусі в селі забрати пляшку самогону, яку вона вигнала, щоб розплатитися за привезені дрова або солому, погони позриваю”.
“Вони хочуть впихнути невпихуєме. Ну то чого ж його пхати, як воно не лізе”.
“Депутат Хмара, не висіть над головою!”
“Увімкіть мікрохвон у задньому проході!”
“Депутат! Депутат! Не помню хвамілії – той, шо у піджаку! Відійдіть від мікрохвона і займіть своє місто”.
“Депутате Заєць! Не стрибайте по залі! Ви ж не в лісі!” – одна з найвідоміших фраз, кинута з президії в залу на адресу народного депутата Івана Зайця.
Пізніше, коли той став міністром екології, Іван Плющ пожартував: “Які Зайці, така й екологія”.
П.с. А еще Ванька был картежник, блядун и алкаш...так мы и жили.

до слез жалко, у меня сегодня черный день...волонтерка из Испании Эмма Игуал (32 года) погибла вместе с коллегой из Канады от прямого попадания русского снаряда в их минивэн западнее Бахмута. Эмма получила образование в Барселоне, где нашла убежище её бабушка из Австрии, бежавшая от нацистов.
В Украине Эмма стала соучредителем спасательной благотворительной организации Road to Relief. Они эвакуировали мирных жителей и доставляли жизненно важную гуманитарную помощь. Эмма нанимала врачей-специалистов и создавала мобильную хирургию для жителей прифронтовых районов.
Однажды Эмма выводила из подвала улыбающегося мужчину, который, как оказалось, был евреем. Мужчина настоял на том, чтобы зайти в свой заброшенный дом и вынести оттуда флаг Израиля. Он сказал ей, что именно там он хочет оказаться, если сможет выбраться из зоны боевых действий, и подарил Эмме этот флаг на память о своем спасении.
Бабушка спаслась от нацистов, внучка не спаслась от рашистов.. Еще одна трагедия этой войны.
(с) Шимон Бриман, израильский журналист[img][img][/img][/img]